«Христова
церква – свята
і нас до святости
веде…»
/ Митрополит Андрей
Шептицький/
100
- літньому ювілею церкви Архистратига
Михаїла присвячуються духовні
дійства у Товстому.
18
листопада 2012 року відбулась академія
«Наша духовна святиня». Того дня
особливо велично звучали вранці церковні дзвони. Дуже багато
парафіян прийшли до рідного храму
на Святу Літургію, щоб із вдячністю згадати будівничих церкви – батьків і прадідів наших,
організаторів і провідників духовного життя –
священиків-парохів церкви у
Товстому в різні роки. Спільно творили
молитву на їх честь.
Після літургії процесія вирушила на старе кладовище, де отці Ігор Леськів і Степан Війтишин відправили на могилі священика Антона Навольського і його матері Панахиду в пам'ять про пароха церкви і всіх отців, які служили на парохії.
На
духовну академію, яку провели в актовому залі
місцевої школи, прийшло багато
людей, бо хотіли більше дізнатись про історію церкви і бути учасниками святкувань
надзвичайної події – 100-літнього ювілею Товстенської церкви
Архистратига Михаїла.
Урочисте дійство розпочалось із молитви « Отче Наш».
Ведучий академії – отець Ігор
Леськів, парох церкви Архистратига
Михаїла з 2004 року, декан Товстенського деканату у вступному слові наголосив на важливості в нашому житті Храму Божого, бо церкву вважаємо світлом для
світу.
Отець Ігор дав коротку довідку з
історії церкви, розповівши, що перша писемна згадка
про церкву в Товстому ( давня
назва Тлусте) датується 1700 роком.
Друга церква ( дерев’яна) збудована в 1730 році.
У 1912 році розпочато будівництво
нової греко-католицької церкви за проектом
Яна Зубжицького – відомого архітектора, вченого, професора історії Львівської
політехніки, уродженця Товстого, наставника для будівничих.
Документи місцевого церковного
архіву підтверджують початок і
кінець будівництва церкви ( 1912-1939
р.р.) Будівництвом церкви займався церковний комітет Тлустенської церкви, ( настоятелем)
головою якого був ( під час будови 1912-1914 р.р.) священик
Теодозій Курп’як, а у 1932-1939 роках
отець Антін Навольський.
Після смерті архітектора Яна Зубжицького керівництво будівництвом церкви за його проектом здійснювалось 1935-1939 роках
Станіславівською кооперативою інженерних робіт.
Перша Світова війна 1914 року і
післявоєнна криза затримували будівничий процес. На той час, коли будувалась
церква, люди жили дуже бідно. Але кожний
житель Товстого чи з навколишніх
сіл, а також Чортківського, Бучацького
районів старались допомогти у
будівництві.
У
1939 році церковна споруда була вже увінчана позолоченими хрестами.
У
1941-1944 року проводились роботи на
пошкоджених дахах, головному і бічних куполах, у вікнах. Останні ремонтні
роботи після війни описані 19.05.1946
року в архівних церковних документах.
У часи підпілля УГКЦ церква була закрита, зникли і церковні дзвони.
1992 року священик Йосип
Смішко разом із активною товстенською
громадою домоглись
повернення духовної святині до
лона УГКЦ.
Нині церква
є не тільки архітектурною окрасою селища, але й животворним джерелом для одухотворення
людей.
Стараннями священиків, церковного
комітету та громади постійно організовуються оновлювальні роботи.
У 1996 році збудовано дзвіницю, а у 2008 році завершено художній розпис
храму, проводяться впорядкувальні роботи
на церковному дворі, споруджено огорожу, будується каплиця Святого Івана Хрестителя.
Живою окрасою церкви є люди, які
сповідують віру Христову. Радісно
і велично звучали віршовані рядки з уст юних хлопців і дівчат, які розповідали про свою любов до Всевишнього Господа Бога і до Божої Матері
Марії, а дев’ятикласниці Юлія Опульська і Юлія
Нера у своїх виступах говорили про особливе місце церкви в
нашому житті.
Храм – це домівка для душі, місце, де можна поговорити з Богом. Радість і мир живуть у Храмі Господнім. Печаль і горе залишаються за його межами.
І саме тому відчуття любові і захищеності завжди приводять людей до Храму.
У виконанні шкільного хору звучала
духовна пісня «Радуйся, Маріє». Із
великим ювілеєм церкви привітав усіх
отець Іван Сендзюк – парох церкви Покрови Пресвятої Богородиці у
Заліщиках. Священик Петро Стефанишин – парох церков у сусідніх
селах Головчинці, Рожанівка, Ангелівка від імені усіх
парафіян також привітав
учасників урочистей і разом із регентом
Михайлом Попелем дарували духовні пісні:
«Бог, наш Христос», «Я візьму Тебе на руки», «Новий час».
Данило Павлович Онищук – заступник
директора Товстенської ЗОШ 1-3 ступенів
розповів про життя Антона Навольського (1804-1965 р.р.), віддане Богові і людям, який у 1930 році одержав парафію у м. Тлустому і зумів продовжити та
завершити будівництво церкви.
Про уродженця с. Зозулинці нашого району, патріота і учасника національно – визвольних
змагань, старшини УГА говорив доповідач із великим захопленням. Адже згодом той молодий юнак вирішив змінити меч
на хрест і присвятити себе Богові і людям.
Навчався у Станіславівській духовній семінарії і був висвячений єпископом Хомишиним на священика.
Активний організатор духовного, культурно-просвітницького життя священик Навольський у своїх проповідях закликав
до братньої любові та допомоги
усім тим, чиє життя було у небезпеці.
Про
українського греко-католицького
священика написала обширну статтю « Реквієм для Антона Навольського» польська журналістка Богоміла Бердикович, а єврейська громада
оголосила отця праведником і увіковічила його ім’я на
меморіальній дошці в Єрусалимському музеї.
Пам'ять про величне і славне
життя пароха Навольського шанують і бережуть до тепер
товстенці. За це їм дякували і його рідні, які прибули на запрошення організаторів ювілейних урочистостей.
Спогадами про отця Антона ділились його племінниці – діти рідного брата, який
загинув на війні. На академії були
присутні – Дарія Тутарська-Навольська з
чоловіком і сином зі Львова, Марія
Солтисюк-Навольська з Чорткова, син, невістка і онук Олени
Мельничук-Навольської із Міжгір’я Закарпатської області.
Пам’ятні спогади вічно житимуть і в моїй родині. Отець Навольський
сприяв у працевлаштуванні мого батька Йосипа Тракала, коли тато був ще 16-ти літнім юнаком на службу до
доктора, навчав його старослов’янської мови і латині, благословив на подружнє
життя. Про добрі справи отця пам’ятають ще багато товстенців.
Про
основні віхи із життя Яна Зубжицького інформувала Марія Пашкевич – завідуюча Товстенською
бібліотекою.
Архітектор Микола Кіт – автор проекту дзвіниці, також уродженець Товстого,
розповів про свої намагання
створити проект новобудови, наслідуючи професора, архітектора Я. С.
Зубжицького.
Церква споруджена в стилі
українського бароко і своїм ошатним виглядом привертає увагу багатьох туристів.
М.
П. Окопняк – директор Товстенської ЗОШ 1-3 ступенів у своєму виступі
відзначила особливу роль церкви в
духовному вихованні молоді. Активно
вливає на виховання дітей священик.
Отець Ігор проводить духовні
спілкування в школі, допомагає
педагогічному колективові в організації роботи з батьками, навчає усіх і заохочує до молитви, до праведного життя.
Пісня «20 років ти мовчала» – посвята Товстенській церкві, яку написала Люся Боднар, а музику до неї створив Зіновій
Буць. Ця пісня звучала того дня у виконанні сина авторки Романа Трача і Леоніда
Гевка, із музичним супроводом Івана Бобика.
Наталія Боднар тоді, коли відновились
відправи у церкві, щиро раділа, що дочекалась перед смертю радості – вільно молитись у рідному храмі.
Академія завершилась виконанням церковного гімну «Боже великий, єдиний».
